Люди, які
«Музей відкрито на ремонт» — проєкт від ініціативи «ДЕ НЕ ДЕ», який прагне робити музеї більш відкритим для громадськості та навчати музейників новим формам роботи.
З 2015 року проєкт допомагає музеям змінюватися. З початком повномасштабної війни в них з’явилося нове завдання — рятувати музеї. Для цієї мети проєкт двічі отримував підтримку від House of Europe.
Ми поговорили з керівником проєкту Леонідом Марущаком, щоб дізнатися, як змінилася діяльність «Музей відкрито на ремонт» після 24 лютого і що вони планують робити після перемоги.
З 2015 року проєкт допомагає музеям змінюватися. З початком повномасштабної війни в них з’явилося нове завдання — рятувати музеї. Для цієї мети проєкт двічі отримував підтримку від House of Europe.
Ми поговорили з керівником проєкту Леонідом Марущаком, щоб дізнатися, як змінилася діяльність «Музей відкрито на ремонт» після 24 лютого і що вони планують робити після перемоги.
.jpg)
Що було?
Історія проєкту «Музей відкрито на ремонт» тісно пов’язана з Революцією гідності і російською агресією 2014 року. Наступного року історик із Вінниці Леонід Марущак і його колеги з всеукраїнської ініціативи «ДЕ НЕ ДЕ» намагалися зрозуміти для себе, що ж сталося і як Росії вдалося напасти на Україну. В результаті з’явилося питання, як багато ми знаємо про схід нашої країни.
«Для мене особисто 2014 рік був певним розчаруванням у самому собі. Бо у Криму на той час я мав багато близьких людей, міг легко подзвонити і дізнатися, що взагалі відбувається, зорієнтуватися у причинно-наслідкових зв’язках, — пояснює Марущак.
А зі сходом виникла проблема. Тому що в мене не було жодного прямого контакту у Донецьку чи Луганську, куди б я міг так само подзвонити.
Тому переді мною і ще низкою людей постало питання, що там відбувається, чому воно так сталося і що далі. Для нас не було варіанту змиритися з втратою Донецька і Луганська».
Леонід відчував, що шукати відповіді потрібно на самому сході. Проте як це зробити, якщо невідомо, до кого там піти з питаннями: що було, що є і що має бути? «ДЕ НЕ ДЕ» вирішили влаштовувати польові дослідження й експедиції для пошуку відповідей. На той момент це виявилося набагато складніше, ніж можна уявити.
Історія проєкту «Музей відкрито на ремонт» тісно пов’язана з Революцією гідності і російською агресією 2014 року. Наступного року історик із Вінниці Леонід Марущак і його колеги з всеукраїнської ініціативи «ДЕ НЕ ДЕ» намагалися зрозуміти для себе, що ж сталося і як Росії вдалося напасти на Україну. В результаті з’явилося питання, як багато ми знаємо про схід нашої країни.
«Для мене особисто 2014 рік був певним розчаруванням у самому собі. Бо у Криму на той час я мав багато близьких людей, міг легко подзвонити і дізнатися, що взагалі відбувається, зорієнтуватися у причинно-наслідкових зв’язках, — пояснює Марущак.
А зі сходом виникла проблема. Тому що в мене не було жодного прямого контакту у Донецьку чи Луганську, куди б я міг так само подзвонити.
Тому переді мною і ще низкою людей постало питання, що там відбувається, чому воно так сталося і що далі. Для нас не було варіанту змиритися з втратою Донецька і Луганська».
Леонід відчував, що шукати відповіді потрібно на самому сході. Проте як це зробити, якщо невідомо, до кого там піти з питаннями: що було, що є і що має бути? «ДЕ НЕ ДЕ» вирішили влаштовувати польові дослідження й експедиції для пошуку відповідей. На той момент це виявилося набагато складніше, ніж можна уявити.
Перші наші візити на схід були своєрідні. Уявіть собі: це 2015 рік, міста тільки деокуповані, ще дуже складна ситуація. Ми приїздили великими групами молодих людей, переважно сучасних українських художників, митців і врозсипну йшли у міста шукати відповіді на свої питання
Знайти точки дотику з містами та їхньою історією було важко. «ДЕ НЕ ДЕ» знайшли для себе три: музеї для відповіді на питання «що було?», вулиці — для питання «що є» і міська рада, щоб сказати «що буде».
«Єдиним доступним місцем, де ми знаходили більшість інформації про життя міста, його сучасність, були базари. Найбільші комунікативні центри України, ми від цього нікуди не дінемося», — запевняє Марущак.
Тоді ж у процесі пошуку виявилося, що музеї можуть продукувати відповіді на всі три питання, які цікавили учасників ініціативи. Виникло бажання розібратися глибше в музеях сходу, проводити там постійні заходи як для працівників, так і для відвідувачів.
Упродовж кількох років учасники проєкту проводили експедиції містами сходу, встановлювали контакти з музейниками. Робили «ремонт» для установ: допомагали реорганізувати роботу, шукали нові формати взаємодії з відвідувачами, оновлювали матеріалу базу, влаштовували освітні заходи для працівників музеїв.
З часом стало зрозуміло, що проєкт рухається у правильному напрямку, бо музейна сфера потребувала модернізації. Загалом на початок 2022-го у «Музей відкрито на ремонт» було більше 80 активних учасників-музеїв по всій Україні і ще 200 тих, хто долучався час від часу.
З потреби модернізації виникла також назва — завдяки одному з музеїв, на базі яких започаткували ініціативу.
«У 2015 році ми з учасницею команди проєкту Женею Моляр поїхали у Слов’янськ і шукали місце, в якому зможемо провести свій захід про декомунізацію. Обрали краєзнавчий музей, — згадує Леонід.
Як зараз пам’ятаю: ми прийшли о 15:45, знали, що він закривається о 16:00. А нам сказали, що музей вже закрито, бо о 16:00 буде проходити тролейбус і працівникам потрібно на нього встигнути,
І це мене так вибісило! Тому ми вирішили додати цю відкритість у назву, бо вона має бути. Проблеми не вирішуються, коли про них не говориш вголос».
«Єдиним доступним місцем, де ми знаходили більшість інформації про життя міста, його сучасність, були базари. Найбільші комунікативні центри України, ми від цього нікуди не дінемося», — запевняє Марущак.
Тоді ж у процесі пошуку виявилося, що музеї можуть продукувати відповіді на всі три питання, які цікавили учасників ініціативи. Виникло бажання розібратися глибше в музеях сходу, проводити там постійні заходи як для працівників, так і для відвідувачів.
Упродовж кількох років учасники проєкту проводили експедиції містами сходу, встановлювали контакти з музейниками. Робили «ремонт» для установ: допомагали реорганізувати роботу, шукали нові формати взаємодії з відвідувачами, оновлювали матеріалу базу, влаштовували освітні заходи для працівників музеїв.
З часом стало зрозуміло, що проєкт рухається у правильному напрямку, бо музейна сфера потребувала модернізації. Загалом на початок 2022-го у «Музей відкрито на ремонт» було більше 80 активних учасників-музеїв по всій Україні і ще 200 тих, хто долучався час від часу.
З потреби модернізації виникла також назва — завдяки одному з музеїв, на базі яких започаткували ініціативу.
«У 2015 році ми з учасницею команди проєкту Женею Моляр поїхали у Слов’янськ і шукали місце, в якому зможемо провести свій захід про декомунізацію. Обрали краєзнавчий музей, — згадує Леонід.
Як зараз пам’ятаю: ми прийшли о 15:45, знали, що він закривається о 16:00. А нам сказали, що музей вже закрито, бо о 16:00 буде проходити тролейбус і працівникам потрібно на нього встигнути,
І це мене так вибісило! Тому ми вирішили додати цю відкритість у назву, бо вона має бути. Проблеми не вирішуються, коли про них не говориш вголос».
.jpg)
У 2022 році «Музей відкрито на ремонт» планували розширювати свою діяльність і співпрацювати з кількома музеями на півдні та заході України. Але з 24 лютого довелося буквально рятувати музеї.
На жаль, розповідати про те, чим саме зараз займається проєкт, неможливо. Інформація конфіденційна і її поширення тільки нашкодить музеям. Проте Леонід впевнений, що після перемоги буде змога нарешті оприлюднити всі деталі. Якщо коротко — «Музей відкрито на ремонт» продовжують опікуватися музеями і допомагають з їхніми запитами.
«Ми, на жаль, не можемо розповісти багато, — пояснює Марущак. — Проте можу навести приклад міста Торецьк у Донецькій області, від нього всього п’ять кілометрів до лінії фронту. Місто на межі величезної катастрофи, пов’язаної з комунікаціями. Поки що там є час від часу електроенергія, води немає. А ще є величезний Будинок культури, побудований рівно 50 років тому. В ньому є зимовий сад, саджанці для якого передавали із ботанічного саду в Абхазії, Сухумі. Символізм: спочатку Росія окупувала Абхазію, а тепер намагається знищити Україну».
Останні місяці «Музей відкрито на ремонт» всіляко намагається врятувати сад: возять генератори, повітродувки, полікарбонатну плівку, підтримують працівників Будинку культури морально. Як каже Леонід, для них це принципово:
«Зрозуміло, що на фоні того, що постійно гинуть люди, ніхто не буде, особливо на локальному рівні, виділяти будь-яких коштів на культуру. А нам принципово, бо мало того, що сам БК — об’єкт модернізму, який потребує уваги, так ще й всі ці рослини. Ми не можемо просто мовчки спостерігати, як він зникає».
Попри таку закритість і неможливість дізнатися деталі проєкту, House of Europe вирішили підтримати «Музей відкрито на ремонт». За словами програмної менеджерки House of Europe Ілони Демченко, це стало можливо, бо організація знала про попередні досягнення ініціативи.
«Леонід Марущак звернувся до мене з проханням підтримати фінансово їхні зусилля, — розповідає Демченко.
Загальна мета проєкту була нам зрозуміла: допомога музеям Донецької і Луганської областей, а згодом — Одеської, Миколаївської та Херсонської. Кошти були потрібні швидко, тож House of Europe, з дозволу ЄС, довелося приймати нетипові рішення. Ми компенсували витрати на пакувальні матеріали, транспортування, оплату роботи команди.
Для нас було важливо підтримати таку ініціативу, і ми дуже захоплюємося зусиллями команди, бо їхня діяльність зараз надзвичайно складна, а часом — навіть небезпечна».
На жаль, розповідати про те, чим саме зараз займається проєкт, неможливо. Інформація конфіденційна і її поширення тільки нашкодить музеям. Проте Леонід впевнений, що після перемоги буде змога нарешті оприлюднити всі деталі. Якщо коротко — «Музей відкрито на ремонт» продовжують опікуватися музеями і допомагають з їхніми запитами.
«Ми, на жаль, не можемо розповісти багато, — пояснює Марущак. — Проте можу навести приклад міста Торецьк у Донецькій області, від нього всього п’ять кілометрів до лінії фронту. Місто на межі величезної катастрофи, пов’язаної з комунікаціями. Поки що там є час від часу електроенергія, води немає. А ще є величезний Будинок культури, побудований рівно 50 років тому. В ньому є зимовий сад, саджанці для якого передавали із ботанічного саду в Абхазії, Сухумі. Символізм: спочатку Росія окупувала Абхазію, а тепер намагається знищити Україну».
Останні місяці «Музей відкрито на ремонт» всіляко намагається врятувати сад: возять генератори, повітродувки, полікарбонатну плівку, підтримують працівників Будинку культури морально. Як каже Леонід, для них це принципово:
«Зрозуміло, що на фоні того, що постійно гинуть люди, ніхто не буде, особливо на локальному рівні, виділяти будь-яких коштів на культуру. А нам принципово, бо мало того, що сам БК — об’єкт модернізму, який потребує уваги, так ще й всі ці рослини. Ми не можемо просто мовчки спостерігати, як він зникає».
Попри таку закритість і неможливість дізнатися деталі проєкту, House of Europe вирішили підтримати «Музей відкрито на ремонт». За словами програмної менеджерки House of Europe Ілони Демченко, це стало можливо, бо організація знала про попередні досягнення ініціативи.
«Леонід Марущак звернувся до мене з проханням підтримати фінансово їхні зусилля, — розповідає Демченко.
Загальна мета проєкту була нам зрозуміла: допомога музеям Донецької і Луганської областей, а згодом — Одеської, Миколаївської та Херсонської. Кошти були потрібні швидко, тож House of Europe, з дозволу ЄС, довелося приймати нетипові рішення. Ми компенсували витрати на пакувальні матеріали, транспортування, оплату роботи команди.
Для нас було важливо підтримати таку ініціативу, і ми дуже захоплюємося зусиллями команди, бо їхня діяльність зараз надзвичайно складна, а часом — навіть небезпечна».
Леонід впевнений: без підтримки House of Europe проєкт неможливо було б реалізувати:
«House of Europe — єдині, хто в нашому випадку, розуміючи, хто ми і чим займаємося, дали нам кошти на інстутиційну діяльність. Навіть знаючи про те, що ми не можемо розповідати, чим займаємося».
Зони діяльності «Музей відкрито на ремонт» після 24 лютого постійно розширювалися ситуативно. Так, після деокупації Тростянця місцевому краєзнавчому музею знадобилася допомога і проєкт вирішив відгукнутися.
«Один із перших об’єктів, які постраждали у Тростянці — величезний музейний комплекс на базі пам’ятки архітектури XVIII століття “Маєток Кеніга”, — розповідає Марущак. — В одному з його флігелів — краєзнавчий музей. Коли росіяни прийшли у місто, вони просто вистрілили в двері музею, щоб потрапити всередину. І за паскудним збігом обставин це були єдині оригінальні двері в цьому маєтку, які пережили все».
Одразу після деокупації учасники проєкту приїхали у Тростянецький краєзнавчий музей оцінити масштаби викрадень і руйнувань. Леонід звернув увагу на рештки дверей, які були розкидані. Їх вирішили відправити на реставрацію, проте спеціалісти сказали, що двері не підлягають відновленню.
«Ми не повірили цьому і запросили ініціативу “Франківськ, який треба берегти”, яка займається відновленням дверей, — зауважує Марущак. — Вони сказали, що ці рештки можуть стати вже готовим музейним експонатом. Зараз ініціатива робить точну реконструкцію і додає ті оригінальні елементи, які найкраще збереглися».
Що буде?
Навіть в умовах повномасштабного вторгнення «Музей відкрито на ремонт» думає про майбутнє музейної сфери і готується запускати освітній проєкт спільно з Міністерством культури та інформаційної політики. Це буде річна програма для 10 музейників та двох управлінців у сфері культури, яка включатиме курс вивчення англійської та щомісячні поїздки у країни, які мають досвід у роботі з музейними фондами і колекціями.
«Ми підбирали учасників, зважаючи на те, що вони мають беззаперечний досвід роботи в кризових ситуаціях, — пояснює Марущак. — Вони проявили себе найбільш ефективно. Це дає віру, що ці люди залишатимуться з цією справою все життя. Тому непогано було б, якби вони повернулися після закінчення війни до своєї справи вже з іншим мисленням».
Леонід загалом бачить велику потребу в тому, щоб залучати більше молоді до музейної діяльності, адже установи були і залишаються досить консервативними. Працівникам ніби важко зрозуміти, що їх не намагаються оцінювати з особистої точки зору, а просто хочуть розповісти і показати, що є інші форми роботи.
Зараз основна мета проєкту — зберегти те, що має український музейний фонд, а також продовжувати робити музеї більш відкритими для людей. І війна не заважає цьому, а навпаки додає нових викликів.
«House of Europe — єдині, хто в нашому випадку, розуміючи, хто ми і чим займаємося, дали нам кошти на інстутиційну діяльність. Навіть знаючи про те, що ми не можемо розповідати, чим займаємося».
Зони діяльності «Музей відкрито на ремонт» після 24 лютого постійно розширювалися ситуативно. Так, після деокупації Тростянця місцевому краєзнавчому музею знадобилася допомога і проєкт вирішив відгукнутися.
«Один із перших об’єктів, які постраждали у Тростянці — величезний музейний комплекс на базі пам’ятки архітектури XVIII століття “Маєток Кеніга”, — розповідає Марущак. — В одному з його флігелів — краєзнавчий музей. Коли росіяни прийшли у місто, вони просто вистрілили в двері музею, щоб потрапити всередину. І за паскудним збігом обставин це були єдині оригінальні двері в цьому маєтку, які пережили все».
Одразу після деокупації учасники проєкту приїхали у Тростянецький краєзнавчий музей оцінити масштаби викрадень і руйнувань. Леонід звернув увагу на рештки дверей, які були розкидані. Їх вирішили відправити на реставрацію, проте спеціалісти сказали, що двері не підлягають відновленню.
«Ми не повірили цьому і запросили ініціативу “Франківськ, який треба берегти”, яка займається відновленням дверей, — зауважує Марущак. — Вони сказали, що ці рештки можуть стати вже готовим музейним експонатом. Зараз ініціатива робить точну реконструкцію і додає ті оригінальні елементи, які найкраще збереглися».
Що буде?
Навіть в умовах повномасштабного вторгнення «Музей відкрито на ремонт» думає про майбутнє музейної сфери і готується запускати освітній проєкт спільно з Міністерством культури та інформаційної політики. Це буде річна програма для 10 музейників та двох управлінців у сфері культури, яка включатиме курс вивчення англійської та щомісячні поїздки у країни, які мають досвід у роботі з музейними фондами і колекціями.
«Ми підбирали учасників, зважаючи на те, що вони мають беззаперечний досвід роботи в кризових ситуаціях, — пояснює Марущак. — Вони проявили себе найбільш ефективно. Це дає віру, що ці люди залишатимуться з цією справою все життя. Тому непогано було б, якби вони повернулися після закінчення війни до своєї справи вже з іншим мисленням».
Леонід загалом бачить велику потребу в тому, щоб залучати більше молоді до музейної діяльності, адже установи були і залишаються досить консервативними. Працівникам ніби важко зрозуміти, що їх не намагаються оцінювати з особистої точки зору, а просто хочуть розповісти і показати, що є інші форми роботи.
Зараз основна мета проєкту — зберегти те, що має український музейний фонд, а також продовжувати робити музеї більш відкритими для людей. І війна не заважає цьому, а навпаки додає нових викликів.
Я завжди говорю музейникам: “Покажіть мені ті двері у вашому музеї, через які потрібно зайти, щоб не послали, коли почнуть пропонувати зробити щось не так, як ви робили десятиліттями”
Софія Панасюк, фотографії — з архіву Леоніда
Повернутися на головну